Віталій Портніков. Справжній українець, який говорить гірку правду

Віталій Портніков. Справжній українець, який говорить гірку правду
398525 ПЕРЕГЛЯДІВ

Віталій Портніков. Справжній українець, який говорить гірку правду

 

Нарешті завершилась довгостраждальна історія Шевченкових премій – 2022-2023 років:  20 серпня 2023 року в Бородянці премії були вручені лауреатам, яких щиро вітаю.

Ця дивовижна і болісна епопея свідчить не тільки про дріб’язковість і мстивість тих при владі, для яких чужим є ім’я Тараса Шевченка – і не тільки про холуйство керівних чиновників самого комітету, – але й доводить непереможність слова і духу Кобзаревого.

Свідченням цього є присудження і вручення премії Віталію Портнікову – мислителю, аналітику, ясновидцю, який понад тридцять років служить українській ідеї державності, незалежності і суверенного буття нашого народу.

Служить вірою і правдою, не піддаючись ні на які спокуси і погрози, кажучи своєму народові гірку правду, борючись зі зрадливими ідеями, хибними ілюзіями й помилковими захопленнями, викриваючи рашиську імперську ідеологію путіна.

… Я познайомився з Віталієм Портніковим у 1989 чи 1990 році в Кремлі, в кулуарах горбачовського з’їзду народних депутатів СРСР, якому довелося стати останнім парламентом совєтської імперії. Худорлявий юнак, з яким у нас встановилися дружні відносини, взяв в мене перше – і як виявляється не останнє – інтерв’ю. Вже тоді я звернув увагу на високий інтелектуальний рівень журналіста Портнікова, його бездоганну моральну позицію, його почуття іронії та гумору в оцінці багатьох ситуацій і персонажів. Пройшли роки, Віталій Портніков виріс в одного з гуру української політичної журналістики, залишаючись талановитим прозаїком – маю на увазі його документальні есеї та щоденникові записи «Богородиця в синагозі» та «Тюрма для янголів».

Очолюючи Шевченківський комітет в 2016-2019 роках, я запропонував номінувати кандидатуру Віталія Едуардовича на звання лауреата високої мистецької премії.

Яким же було моє розчарування, коли в таємному голосуванні на Комітеті Портніков набрав лише один голос. Це був мій голос.

Я програв – бо не зміг переконати своїх колег у необхідності побачити Портнікова серед Шевченківських лауреатів.

І тепер, коли Віталій Едуардович одержав цю премію, я можу з задоволенням зазначити, що, мабудь не марними були мої скромні зусилля і мій один голос у першому таємному голосуванні.

Я доволі часто слухаю виступи Віталія Портнікова, його жорсткі, нерідко трагічні оцінки нинішньої ситуації, його часом сумні прогнози, які відрізняються від рожевих побрехеньок всіляких арестовичів.

Не завжди я погоджуюся з оцінками публіциста, але завжди відзначаю глибину й глобальне охоплення подій та енциклопедичність пізнань Портнікова, його вміння зазирнути за горизонти майбутнього.

Інколи з гіркотою думаю про тих самовпевнених і недосвідчених людей у керівництві України, які не бажають прислухатися до голосу Портнікова, враховувати його оцінки і пророцтва.

Але розумію, що вони, на відміну від пана Віталія, тимчасові.

Вони відійдуть, він залишиться.

 

 

Юрій ЩЕРБАК, Голова Ради Незалежного українсько-польського Медіа Форуму, екс-голова Комітету з Національної премії України імені Т.Г.Шевченка

 

Теги: Юрій Щербак, Новини України та світу, Незалежний Медіа Форум, Independent Media Forum, IMF,www.mediaforum.news,Віталій Портніков
Автор: uacenter.media
Мої відео