Свято великої крові, – Юрій Щербак, письменник і дипломат, голова Ради Незалежного Медіа Форуму

Так, як одяг, вимазаний

у крові, не буде чистим,

так і ти не будеш чиистий,

тому що ти знищив Мою землю,

і ти вигубив Мій народ. Не

залишишся навіки часу,

погане насіння.

Кн. Пророка Ісаї, 14:19,20

1.

7 жовтня 2023 року диктатор всеросійський путін – він же головний історик, філософ, тесляр, вантажник, дослідник, плейбой, літун, батько націй, а насправді військовий злочинець, вбивця, садист і мерзотник – відзначав черговий день народження. Богообраний народ його покірливо плазував перед ним на колінах, тримаючи в руках портрети Степана Бандери, думаючи, що це ікони з божественним ликом самого володимира володимировича.

Саме цього дня – 7 жовтня в суботу у пустельному і спекотному закутку Близького Сходу путіну був піднесений дорогоцінний і очікуваний ним подарунок на його день народження: терористи організації Хамас, яка хазяйнує в секторі Газа, почали війну проти Ізраїлю, вбили сотні мирних жителів – дітей, жінок, молодих і старих людей – скоївши нечувані геноцидні злочини, чим нагадали людству найчорніші часи нацистського Голокосту.

Володар росії путін отримав із задоволенням закривавлений презент: адже «єврейське питання» в його гітлерівському розуміння дуже турбує сьогодні диктатора – так само, як «питання» українське і польське.

Традиція кривавих подарунків путіну була започаткована сімнадцять років тому, коли 7 жовтня 2006 року вбили відому російську правозахисницю Анну Політковську, яка походила з української сім’ї під знаменним прізвищем Мазепа.

З того часу апетити кремлівського параноїка безмежно зросли: свої останні дні народження він святкує на горах трупів.

Після чеченців, грузин, сирійців та українців на святковий стіл путіна потрапили ізраїльтяни.

2.

Ще перебуваючи під жахливим враженням від масового вбивства російськими агресорами мешканців села Гроза на Харківщині, в суботу 7 жовтня 2023 року, я поринув у нову трагедію, що спалахнула в Ізраїлі: кілька діб поспіль не відривався від 9-го каналу ізраїльського телебачення та інших джерел інформації, спостерігаючи несамовиті сцени вбивств, насильства, відчаю, страху та розгубленості.

З години на годину, з дня на день стрімко зростало число жертв серед цивільного населення: від перших оцінок у 50 загиблих – до 1200 офіційно підтверджених убитих і понад 3000 поранених. І це не остаточні цифри.

Мені вже доводилося писати у зв’язку з вторгненням росії в Україну про нову якість цієї війни: її безпрецедентно відкритий, документально зафіксований характер, висвітлення подій on-line.

Це не гравюри з журналу «Нива» у 1914 році й не чорно-білі фотографії та документальні кінокадри часів 1939-1945 років, а продукт сотень тисяч смартфонів, камер спостережень в домах і на вулицях, камер фіксацій подій на шоломах військових  і в автомобілях. Це можливість моментального поширення будь-якої інформації в глобальній мережі.

І тому огидні злочини терористів Хамасу, викладені ними в мережу, стали негайно набутком мільйонів людей, які здригнулися від побаченого – бо навіть НКВДісти в Україні чи ССмани в Польщі не хизувалися так відверто своїм кривавим насильством.

Упродовж кількох днів після оприлюднення шокуючих картин безчинств Хамасу впав лівацько-ліберальний міф про палестинських бойовиків, як про світлих борців за свободу, рицарів справедливості і честі. Вони – брудні вбивці і грабіжники.

Так само, як у 2022 році у Бучі, Ірпені, Маріуполі, Краматорську, Херсоні, Куп’янську, Ізюмі та інших містах і містечках України був зруйнований сльозливий міф Достоєвського та інших будівників «русского міра» про таємничу і сповнену добра «російську душу».

Добро несумісне з фашизмом – німецьким, російським чи то палестинським.

3.

Переглядаючи нескінченну програму ізраїльського телебачення, я ніби знову повернувся в цю країну, вдихнув її гаряче повітря, почув голоси, крики і стогони її громадян. Переді мною розгорталася трагедія держави, в якій я мав честь бути першим послом України (1992-1994). Я об’їздив майже всі міста і містечка цієї невеликої, але нестримно пасіонарної країни, побував у кібуцах та поселеннях на Голанських висотах, відвідав сумнозвісний сектор Газа, зустрів тисячі колишніх співвітчизників, моїх професорів і співучнів, познайомився з новими друзями, пізнав дивовижні історії людей, які прийшли в ці пустельні, малярійні колись місця з Європи, Африки і Америки, щоб побудувати свою власну державу.

Я познайомився тут з мудрим будівничим Ізраїлю, знавцем арабської поезії і творцем ізраїльської ядерної зброї; майбутнім президентом Шимоном Пересом, прем’єр-міністром Іцхаком Рабіним, всесвітньовідомим правозахисником Натаном Щаранським, іншими політичними і громадськими діячами, серед яких був Беніамін Нетаньягу – правий популіст, нинішній прем’єр-міністр, людина, заплямована рядом корупційних скандалів, який несе пряму політичну відповідальність за провал Ізраїлю у війні з Хамасом.

Що сталося з цією країною, яка завжди перемагала у війнах з численними ворогами – не з бандою терористів Хамасу, а з такими державами як Єгипет, Сирія, Йорданія?

Чому за один день упав міф про всемогутність ізраїльської розвідки і непереможність Армії Оборони – ЦАХАЛ?

Падіння міфа про грізну й неприступну фортецю Ізраїль, озброєну найсучаснішими досягненнями військово-оборонного комплексу, небезпечне тим, що може заохотити ворогів єврейської держави поновити спроби її знищення, застосувати іранську ракетно-ядерну зброю проти цієї процвітаючої біблійної землі.

Я думаю також про разючі подібності російського вторгнення в Україну, і нападу Хамасу на Ізраїль – при всій несумісності масштабів подій. Невже ці подібності випадкові?

4.

Своїм неспровокованим широкомасштабним нападом на Україну путін та підлеглий йому народ («раби, підніжки, грязь москви» - Тарас Шевченко) відкрили скриньку Пандори, зруйнувавши систему міжнародної безпеки, заохочуючи диктаторські режими до різного роду авантюр, сіючи хаос у світі, роздмухуючи ненависть до Сполучених Штатів та їх союзників.

На наших очах сформувалася не вісь Зла, а цілий материк Зла – росія, Білорусь, Китай, КНДР, Іран – країни, що мають спільні кордони й обіймають значну частину Євразії, маючи величезні людські та матеріальні ресурси ц спільну диктаторську ідеологію, в основі якої – зневага до свободи, демократії, прав людини.

Цей материк Зла, до якого примикають Ірак, Пакистан та ряд арабських країн, має тенденцію до розповзання, неначе дикий лишайник.

Ізраїль, як демократична прозахідна країна, близький союзник США, як і Україна, безперечно є природним ворогом новоутвореного материка несвободи і темряви.

Переконаний, що до лютої ненависті режиму іранських мул щодо Ізраїлю, росія додала чітку диверсійну стратегію та досвід, здобутий в ході війни в Україні. Москві є чим розплатитися з Тегераном і за дрони-камікадзе, за балістичні ракети й за напад Талібану на Ізраїль: допомогою в компоновці ядерного боєзаряду – недаремно Пентагон оголосив, що іранська ядерна бомба може бути створена за лічені тижні…

Немає сумніву, що майбутнє розслідування обставин ізраїльського провалу 7 жовтня 2023 року, проведене як Єрусалимом, так і в інших столицях, встановить сенсаційні факти і доведе підлу роль москви в спробі знищення єврейської держави палестинською агентурою Ірану.

Непрямим доказом цього є вибух радісного антисемітизму і злорадства з приводу подій в Ізраїлі в російських соцмережах – те, що одна ізраїльська коментаторка назвала «людоїдською реакцією росії».

Віриться, що суворою карою для Бібі (Нетаньягу) за його ганебний флірт з путіним стане політична смерть нинішнього прем’єр-міністра Ізраїля і місце на темних сторінках історії цієї держави.

І вже сьогодні, не чекаючи на висновки майбутніх комісій та розслідувачів, державні діячі демократичних країн дають точну оцінку тому, що сталося.

Так, президент Польщі Анджей Дуда в інтерв’ю телекомпанії Polsat News зазначає: «Це безумовно вигідно росії та російській агресії проти України. Це відволікає увагу світу» (Радіо Свобода, 9.10.2023).

5.

Свято великої крові відбулося – на радість Хамасу, Хізбалли, Стражів ісламської революції Ірану, путіна і глибинного російського народу – батька чорної сотні – і ще тисяч прибічників відрізання дитячих голів, які не посоромилися вийти на демонстрації підтримки розбійного нападу.

Зло показало своє потворне обличчя, прикрите усміхненою маскою путіна. Існує всесвітній закон збереження Зла і стародавні автори Біблії та грецьких трагедій добре це знали.

Але також існує вічний закон збереження Добра. І коли вечірній Київ, незважаючи на загрозу бомбардувань світиться на всіх своїх екранах біло-блакитними прапорами Ізраїля – це маніфест українців на підтримку Добра. Як і квіти, принесені до посольства Ізраїля в Києві. Як і слова підтримки і співчуття, сказані українськими поліцейськими своїм ізраїльським колегам.

… Колись давно, в 1984 році я написав короткий вірш Баскетбол, який недавно, на моє здивування, був надрукований у виданні Гарвардського університету США «Babyn Yar. Ukrainian Poets Respond» (2023).

Вірш про те, як у спортивному залі, що стояв на території Бабиного Яру в Києві, тренуються молоді баскетболісти (там тренувався мій незабутній син Ярослав), а у вікна зазирають тіні жертв Бабиного Яру і шепочуть: перемагайте хлопці, ніколи не знайте поразок, тільки перемагайте…

Тіні жертв Хамасу шепочуть: нехай буде прокляте свято великої крові та його виконавці й натхненники. Перемагайте, оборонці світла. Ніколи не знайте поразок!

Нехай світ почує їхній шепіт, голосніший за всі сирени тривоги. 

Юрій Щербак, письменник і дипломат, голова Ради Незалежного Медіа Форуму