Польська преса про політичне майбутнє Володимира Зеленського

Польська преса про політичне майбутнє Володимира Зеленського 

Головною темою нового числа польського тижневика «Do Rrzeczy» (20-26 листопада 2023, №47/554) стали дві статті, присвячені Україні та її президенту: «"Слуга народу" та його критики» і «Тануча підтримка України».

На обкладинці журналу, виконаній у жовто-синіх тонах, уміщено портрет В.Зеленського під назвою «Покинутий. Президент України втрачає союзників».

Стаття журналіста Мацея Пєчинського «"Слуга народу" втрачає союзників» починається з твердження, що «ми неодноразово писали про дипломатичні непорозуміння, викликані претензійною та нахабною позицією Зеленського у відносинах із західними партнерами, зокрема – насамперед – із Польщею. Від певного часу український президент став нервовим і конфліктним також у внутрішній політиці. Усе більше виразним стає різниця поглядів, яка поділяє Зеленського та Валерія Залужного. Британський «Telegraph» пише прямо про «розкол» між політичною та військовою владою України. Цю тему підхопили й розвивають ЗМІ над Дніпром.

Автор стверджує, що інтерв’ю генерала Залужного журналу «The Economist» розгнівало голову держави, і заступник голови Офісу Президента Ігор Жовква заявив, що військові не повинні публічно висловлюватися на тему ситуації на фронті. Залужному відповів сам Зеленський, запевнивши, що ситуація не є патовою.

Над Дніпром голосно спекулюють, що президент розглядає відставку Головнокомандувача.

Хтось має відповідати за поразку контрнаступу. Потрібен «козел відпущення».

Однак, незважаючи на нелегку ситуацію на фронті, Залужний в Україні все ще дуже популярний. Знятий із посади, він може зайнятися політикою – і тоді стане грізним конкурентом для Зеленського.

Підтримка Зеленського потроху спадає, хоча все ще перебуває на високому рівні. Йому довіряє майже 75% українців, поготів, що йде війна, а найпотужніші канали телебачення в умовах повзучої цензури представляють погляди влади.

Однак усе більш загальним стає незадоволення урядом правлячої команди й переконання, що, якби почалась виборча боротьба, Залужний переміг би Зеленського. Особливо, враховуючи факт, що Збройні сили України стоять вище в рейтингу, ніж голова держави.

М.Пєчинський цитує одного українського журналіста, який сказав, що «Залужний – це Ющенко, а Зеленський – Кучма», представляючи теперішнього президента не в дуже корисному світлі.

«Відповідником» проросійського зрадника Медведчука цитований журналіст вважає шефа Офісу Президента Андрія Ярмака, зненавидженого опозицією й неодноразово звинуваченого у зв’язках із Москвою, хоча ніколи не було представлено доказів цього.

Коментуючи суперечку двох найважливіших у державі осіб, народний депутат від Європейської Солідарності Микола Княжицький іронізував, що людям Зеленського не вистачає тільки його образ «батька народу», рятівника народу в час вторгнення, хочуть зробити з Зеленського сучасного Наполеона, який блискуче виграв битву під Києвом, Черніговом, Харковом і Херсоном не завдяки генералам, а всупереч їм.

Як зазначає Княжицький, якби Еґо Зеленського було менше, а фаховість його радників – більша, вони б зрозуміли, що заяви Залужного були корисні для Києва, бо показали керівництву США, ЩО потрібно Україні, аби виграти. Політик партії Порошенка називає президента не тільки «Наполеоном», але також «царем», що звучить двозначно в контексті боротьби з російською агресією.

Автор згадує й інші скандали української влади, зокрема пов’язані з заступником шефа української поліції, коли з’ясувалось, що його дружина й теща мають російські паспорти, а сам він нібито пов’язаний із російською мафією.

На думку відомого журналіста Юрія Бутусова, президент Зеленський має відповідати за ганебні вчинки своїх співробітників.

Нинішня українська влада відповідає також за бездіяльність на шляху євроінтеграції. Відповідаючи на запитання про найбільшу перешкоду в намаганні України стати членом ЄС, тільки 19% респодентів указало на війну, а 51,7% – на корупцію. «Це вирок для нинішньої влади. Вирок українського народу, бо "позитивна" інформація в рамках єдиного телемарафону не переконує більшості, що біле є чорним», – цитує автор слова українського політика.

Крім корупції, констатує автор, великі сумніви Заходу викликає військова цензура. Опозиція нарікає, що ряд телеканалів не приєднані до телемарофону, зокрема три канали, пов’язані з Порошенком.

У 2023 році українські платників податків видали 2 мільярди гривень. Більшість грошей потрапили в кишені Дмитра Фірташа, Віктора Пінчука та Ріната Ахметова.

На думку М.Пєчинського, «захисний період» для влади під час війни закінчився.

На початку війни, у кризисній ситуації, невипадково не атакували популярного на Заході президента. Однак по мірі того, як Зеленський коїв помилку за помилкою в закордонній політиці, а ситуація на фронті ставала непевною, невдоволеність діяльністю президента посилювалась.

Список звинувачень до «слуги народу» та його людей є довгим. Передусім, на думку опозиції, Зеленський не приготував належно країну до війни. Він зігнорував попередження Заходу, не оголосив своєчасно ні мобілізацію, ні евакуацію, не дбав про забезпечення армії. На його совісті – швидкий відступ із Херсонської області та масові зради в СБУ (шефом служби був друг Зеленського) і, нарешті, згадується традиційна для України потужна корупція.

Автор обговорює також питання президентських виборів 24-го року, нагадуючи, що Зеленський, хоча обіцяв у 2019 році не висуватись на другий строк, частково порушив цю обіцянку.

Противники президента висловлюються проти виборів під час війни.

Шанси Зеленського на перемогу у виборах під час війни були б величезними, але на думку опозиційного журналіста, «якщо він це зробить, це поставить його (Зеленського), в один ряд із Путіним та Лукашенком». Такі вибори були б рівнозначні з «державним переворотом».

Ця стаття – невтішний підсумок для українського президента, якому польська преса приділила велику увагу, позитивно оцінюючи його діяльність.

Переклад Єжи Слоневського, старшого консультата Незалежного Медіа Форуму