України вже замало. Росія готує кримчан до великої війни з НАТО

Кримські засоби масової пропаганди сповнені прогнозів та «аналітики», що передбачають велику війну Росії з НАТО. Військова риторика з часом стає звичною для кримчан, і в них зростає впевненість, що великої та страшної війни не уникнути і потрібно готуватися до жертв. При цьому пропаганда вже готує платформу для виправдання, запевняючи читача, що «Росія не шукає конфлікту з НАТО. Президент Росії Володимир Путін наголошував, що Москва не збирається воювати ні з Європою, ні з НАТО». Але ж раніше Путін заявляв також, що не збирається воювати з Україною, чи можна вірити його словам? Такими пропагандистськими заявами Росія просто перекладає відповідальність за майбутню війну на Захід та НАТО.

Особливо активний пропагандистський шум здійнявся з приводу статті у німецькій Bild. Активність та риторичний запал російських спростовувачів свідчить, що німецька газета розкрила дійсні плани Росії, і її майбутній стратегічний план втратив ефект раптовості. З критикою статті у Bild виступили не лише прессекретар президента Росії Дмитро Пєсков, який назвав статтю «качкою», фахівець із заперечень Заходу з МЗС Росії Марія Захарова, але підтягнули і кримських політиків та активістів, які претендують на звання «лідерів громадської думки».

Так, депутат Держдуми РФ від кримського регіону генерал-майор запасу Леонід Івлєв у розмові з РИА «Новости» назвав «секретний план» містифікацією. А голова комітету російського парламенту Криму з питань «народної дипломатії та міжнаціональних відносин» Юрій Гемпель повідомив, що заяви таблоїду – «брудні страшилки». Цікаво, звідки про це може знати кримський депутат, який явно не посвячений у справи Кремля?

Тим часом, стаття в Bild – не вигадка, вона спирається на поки що неназвані документи, згідно з якими Росія розробляє сценарій великої війни із Заходом. Автори пишуть про напрями ймовірного військового конфлікту і стверджують, що ескалація може розпочатися вже у лютому цього року, коли РФ планує розпочати активний наступ. Автори заявляють, що вже існує сценарій з точними даними місця та місяця подій майбутньої війни, описуються передбачувані дії Росії, розробляється відповідь військ НАТО.

Імовірність існування планів Москви розпочати велику війну із Заходом підтверджують дуже обізнані люди.

«У Європи є три-п'ять років, аби підготуватися до можливої військової загрози Росії на східному фланзі Північноатлантичного Альянсу», – наголосила прем'єр-міністр Естонії Кая Каллас.

В інтерв'ю виданню The Times вона посилалася на оцінки естонської розвідки, згідно з якими «Росія у разі гіпотетичного перемир'я в Україні потребуватиме від трьох до п'яти років, щоб відновити військову загрозу на кордоні східних членів НАТО». Глава естонського уряду наголосила: «Це дуже залежить від того, як ми зможемо зберегти нашу єдність та нашу позицію щодо України. Тому що Росії потрібна пауза, і ця пауза – для того, щоб зібрати свої ресурси та сили. Слабкість провокує агресорів, тому слабкість провокує Росію».

Саме тому, вважає прем'єр Естонії, Заходу потрібно «посилити військову допомогу Україні», щоб вона змогла «завдати рішучого удару та позбавити Росію можливості загрожувати сусідам на довгі роки».

«НАТО і Росія значно ближчі до війни, ніж багатьом здається, пише у своєму аналітичному огляді в мережі Х (раніше Твіттер) Фабіан Гоффманн, науковий співробітник Університету Осло в Норвегії. На його думку, багато експертів, коли аналізують загрози з боку Росії, потрапляють у пастку «віддзеркалення», яку експерт називає однією з найпоширеніших помилок під час аналізу Росії. Це означає припустити, що Росія дивиться на потенційний конфлікт з нами так, як ми дивимося на потенційний конфлікт з ними. Ніщо не може бути більш далеким від істини», – пише Фабіан Гоффман.

Фабіан Гоффманн також вважає, що країни Східної Європи «у кращому разі мають 2-3 роки, щоб відновити надійну позицію стримування щодо Росії. Інакше ми ризикуємо, що Росія радше рано, ніж пізно, кине нам виклик».

А міністр оборони Німеччини Борис Пісторіус у грудні в інтерв'ю німецькій Welt am Sonntag попереджав, що до кінця десятиліття Європа може зіткнутися з підвищеними загрозами Росії. «Загрози [Путіна] проти країн Балтії, Грузії та Молдови слід сприймати дуже серйозно. Це не просто брязкання зброєю. Ми можемо зіткнутися з небезпекою до кінця цього десятиліття», – зазначав Пісторіус. Він закликав країни ЄС до зміцнення своєї оборонної промисловості, готуючись до потенційних викликів.

Міністр оборони Бельгії Мішель Гофман у грудні в інтерв'ю VRT News також заявляв про погрози Росії, зокрема для Молдови та країн Балтії.

«Ми бачимо, що Росія перейшла на військову економіку… Я вважаю, що ми маємо рацію, коли хвилюємося. Мова, яку використовує Кремль і президент Володимир Путін, завжди неоднозначна. Цілком можливо, що вони можуть відкрити другий фронт у якийсь момент у майбутньому, у Молдові чи країнах Балтії, – сказав Мішель Гофман. – Європа має бути готова до будь-яких непередбачених ситуацій».

А ще раніше російський представник при міжнародних організаціях у Відні Михайло Ульянов заявив, що у разі ескалації напруги між Росією та НАТО першою постраждає Фінляндія. «Вони жили спокійно і мирно і раптом опинилися між Росією та НАТО як член цього альянсу, але оскільки вони наші сусіди, то, якщо, не дай Бог, буде якась ескалація, вони першими постраждають», – сказав дипломат в ефірі російських державних ЗМІ.

Тим не менш, існує безліч об'єктивних факторів, що свідчать про підготовку Росії до великої війни. Про це говорять не слова, а справи Володимира Путіна. А справи такі, що, з одного боку, глава Кремля не може жити без війни, оскільки він президент доти, доки триває війна. Як тільки вона закінчиться, Путін залишиться без роботи, оскільки просто не знає, як керувати країною у мирний час, тим більше в тих критичних умовах, в яких опиниться Росія після закінчення війни в Україні. З іншого боку, Володимир Путін розуміє, що перемогти у війні з Україною світова спільнота йому просто не дасть, тому, щоб не втратити ініціативу та увагу миру до себе, він просто змушений перенести війну до інших країн Європи.

На досвіді війни проти України Володимир Путін переконався у катастрофічному відставанні російської політики, стратегії та тактики, а також озброєння не лише від таких країн НАТО, як Німеччина, Франція, США, а й від, начебто, таких мирних країн, як Польща, Фінляндія, Південна Корея та інші. Але той, хто вважає, що на цій підставі Путін відмовиться від війни, не має рації, бо не враховує, що кремлівський лідер війну в Україні сприймає як тренувальний період.

Росія сьогодні активно вчиться воювати і переймати найкращі тактики та найкращі озброєння. Наприклад, ще у вересні 2022 року Володимир Путін на засіданні з питань розвитку оборонно-промислового комплексузакликав забезпечити постачання «засобів ураження» до військ, а також вивчати західну зброю, яка застосовується в Україні.

«На підтримку нинішнього режиму в Києві, як відомо, фактично кинуті всі запаси арсеналів НАТО, а це означає, що ми повинні і можемо їх вивчати, ці арсенали і те, що там є, і те, що використовується проти нас», – сказав він. Також, за даними британської розвідки, Росія майже, напевно дедалі частіше закуповує зброю в інших держав, на які поширюються жорсткі санкції.

Путін неодноразово закликав «якісно наростити» можливості Росії і вдосконалювати своє озброєння, «виходячи з досвіду, що набувається». «Робити це при цьому необхідно максимально швидко та ефективно», – наголосив він. «Так, у нас ще сучасних озброєнь не вистачає, але промисловість, оборонна промисловість, оборонно-промисловий комплекс країни розвивається швидко, і я впевнений: усі завдання, які стоять перед оборонкою, безумовно, будуть вирішені», – сказав Володимир Путін.

Паралельно Володимир Путін готує до великої війни свої війська. Держдума Росії ухвалила поправки до Кримінального кодексу РФ, які впроваджують поняття «мобілізація» та «воєнний час». Крім того, законопроект включає в КК РФ статті «Добровільна здача в полон» та «Мародерство». По першій загрожує позбавлення волі строком до 10 років, по другий – до 15 років.

Крім того, згідно з нещодавнім рішенням Міноборони Росії та Білорусі, білоруські військові вивчатимуть у Росії бойові тонкощі на досвіді війни в Україні. «Під час занять акцент буде зроблений на досвіді, здобутому збройними силами Росії під час проведення спеціальної воєнної операції (так у Росії офіційно називають війну проти України – КР)», – повідомили 15 січня у Міноборони Білорусі.

У цей логічний ряд підготовки до війни вкладається і той факт, що навіть свій досвід дезінформації Росія намагається використовувати в інших країнах. Днями французький політик, лідер партії «Патріоти» Флоріан Філіппо явно з подачі Росії «поділився думкою, навіщо Німеччині необхідна війна з Росією». Зверніть увагу на цю риторику: не Росії потрібна війна з Німеччиною, як писали в Bild, а… самій Німеччини. ТАСС при цьому зазначив, що нібито «подібна агітація пов'язана з бурхливими соціальними хвилюваннями» в Німеччині та інших країнах Євросоюзу.

На думку французького політика, війна потрібна олігархічним елітам ФРН «як маневр, що відволікає, щоб уникнути повстання народу», «як спосіб нагнітання страху і [почуття] облогового становища». Але справа саме в тому, що Росія набагато ближче до кризового становища, ніж Німеччина, і ТАСС розкрив побоювання і страх самого Кремля саме з приводу «бурхливих соціальних заворушень», передбачуваного «повстання народу» («кольорова революція» – найбільша страшилка для Путіна – авт.) у самій Росії.

При цьому постає питання: що робити Україні, щоб успішно воювати? У статті «Вибори та вибір» відомий аналітик, досвідчений дипломат, який свого часу представляв Україну в США, Канаді, Ізраїлі, Мексиці, письменник, автор тритомної антиутопії «Час» Юрій Щербак пише: «В одному із коментарів у соціальних мережах я знайшов такий текст: «Українці не хочуть воювати за Стефанчука, Зеленського, агента ФСБ Єрмака та злодіїв та корупціонерів, які зневажають свій народ». Це – хибна аргументація, неправильний посил. Українці воюють за своє життя та свободу, за майбутнє своїх дітей, за існування народу та великої української цивілізації, за свою мову та історію. І вони мають право вимагати від влади прислухатися до голосів та стогонів свого народу, щоб об'єднати його зусилля для перемоги над московською Імперією Зла. Але перемогти можна лише з Тарасом Шевченком у серці, а не з гумором Жванецького та хохмами «95-го кварталу».

Юрій Щербак вважає: «У 2023 році світ наблизився до Третьої світової війни, бо спалахнуло ще одне багаття – Ізраїль вступив у бій з «Хамас» після нечуваних звірств, скоєних палестинськими бандитами. У вир цієї нібито локальної війни почали втягуватися США, Іран, Ліван, Сирія, Ємен, Єгипет, Туреччина, Ірак... якщо не говорити про зловісну роль Росії... Перед нами відкриваються небезпечні простори нового 2024 року, в якому, очевидно, вирішуватиметься доля російсько-української та близькосхідної воєн, а можливо і доля світу, якщо виникнуть нові збройні конфлікти на Тайвані, в країнах Балтії, Польщі, Фінляндії чи на Балканах, між КНДР та Республікою Корея – згідно з фантазіями Путіна та Сі Цзіньпіна».

Сьогоднішня ситуація в Україні, яка опинилася на краю прірви і переживає падіння довіри до влади, вимагає, на думку Юрія Щербака, ухвалення рішучих та неординарних рішень.

Як можливі заходи влади український дипломат, аналітик та письменник пропонує:

• створення уряду національного порятунку (єдності), у складі якого має бути «внутрішній» військовий кабінет;
• рішуче підпорядкування адміністративної, економіко-бізнесової, політико-інформаційної сфер держави цілям перемоги у всенародній війні з російським агресором шляхом ухвалення відповідних законів воєнного часу;
• визначити майбутній політико-адміністративний статус Криму з урахуванням інтересів кримськотатарського народу, створити уряд Криму (тимчасово в екзилі), надавши йому відповідні повноваження;
• оприлюднити перелік основних військових злочинців Росії, які підлягають довічному кримінальному переслідуванню за скоєні злочини;
• змінити інформаційну політику шляхом залучення всіх телеканалів до боротьби з російською агресією.

Юрій Щербак упевнений: «Україні – її суспільству, армії та владі – доведеться зробити важкий, але необхідний вибір, деякі параметри якого визначені вище. Цей вибір доведеться зробити президенту Зеленському. Це буде болючий і непростий вибір для людини, оголошеної чи не новим Уїнстоном Черчіллем, людини, яка не безпідставно вважає себе якщо не Месією, то особою, яка очолила український опір у найважчі години вторгнення і переконала, і об'єднала союзників навколо нашої держави».

«Слід також врахувати практику сучасного ізраїльського уряду. Чинний прем'єр Беньямін Нетаньягу, який опинився після 7 жовтня 2023 року в центрі запеклої непримиренної критики, знайшов потрібним запросити до «вузького» кабінету війни свого головного політичного ворога та опонента генерала Бені Ганца, – нагадує український дипломат та аналітик та запитує. – …Чи спроможний Володимир Зеленський на подібний крок? Чи спроможний він відійти від згубної російсько-путінської моделі тоталітарного ручного управління державою?»

Заради перемоги України над російським агресором українському президентові необхідно буде вдатися до цього політичного кроку.

Костянтин Подоляк, журналіст

Крим.Реалії