Один день пробаціонера

Привіт! Мене звати Вікторія, я психологиня Святошинського районного відділу в місті Києві. Пробацію обрала, бо це сучасний та гуманний підхід до виправлення правопорушників. 

Система пробації в Україні працює вже майже десять років, з моменту прийняття Закону “Про пробацію” у 2015 році. Однак історія її діяльності бере свій початок ще з часів Державної кримінально-виконавчої служби.

Про роботу в пробації я замислилась під час навчання в Інституті Кримінально-виконавчої служби. Проходячи практику в тоді ще Кримінально-виконавчій інспекції Деснянського району м. Києва, я зрозуміла, що це саме те місце, де я можу використовувати свої навички для допомоги іншим. Потім я тривалий час працювала психологом у місцях позбавлення волі. Здобувши корисний досвід, я вирішила повернутись до своєї студентської мрії. 

Далі був конкурсний відбір. Вже на кількох етапах співбесіди я точно зрозуміла, що хочу стати частиною команди професіоналів пробації та долучитися до змін на краще в нашому суспільстві. Після затвердження на посаду психолога на мене чекало багато нового: знайомство з колективом, вивчення обов'язків, внутрішнього розпорядку дня, документації, особових справ правопорушників та методів роботи. На цьому складному етапі мене підтримали мої колеги та мій наставник Андрій, які супроводжували на кожному кроці та допомагали адаптуватися на новому місці роботи. Завдяки їхній підтримці я швидко влилася в робочий ритм та стала частиною кола однодумців.

Центр пробації – це багатопрофільна команда, де працюють фахівці з різних галузей: юристи, психологи, соціальні працівники, педагоги та інші. Під час роботи я тісно співпрацюю з колегами, це дає мені можливість переймати досвід та їх знання, що дозволяє мені бути максимально корисною у своїй професійній діяльності.

Ранок розпочинається з системи електронного документообігу Мегаполіс, Єдиного реєстру засуджених та осіб, узятих під варту, індивідуальних планів роботи із клієнтами пробації, термінових завдань – мій звичайний робочий день, рутинна робота, яка насправді цікавіша ніж здається. 

Я працюю з повнолітніми суб’єктами пробації, дорослими сформованими особистостями, які мають власні погляди й переконання. Моє завдання допомогти їм усвідомити, котрі з цих поглядів є соціально-прийнятними, а які деструктивними як для них, так і для оточення. 

В обідню перерву, аби трохи розвантажитись, разом із колегами йдемо прогулятись парком, що неподалік офісу. Тут можемо “попліткувати”, поспілкуватись про особисте. Далі — з новими силами до роботи з підобліковими. 

 Поки колеги збирають інформацію для досудових доповідей, я готуюсь до соціально-виховної роботи із засудженими, підбираю матеріали для проходження клієнтами пробаційних програм*. 

Мої обов’язки протягом дня це соціально-виховна робота, знайомство з особовими справами, постановка на облік правопорушників. Важливим етапом роботи із засудженими є первинне інтерв’ювання, що дає змогу познайомитись із ними, дізнатись про їх соціальне оточення, схильності, залежності тощо. Вся ця інформація вноситься до характеристики підоблікового та згодом використовується при плануванні роботи із ним. Двічі на тиждень проводжу індивідуальні та групові психологічні заняття як з клієнтами пробації, так і з пробаціонерами. Також знаходжу час ділитись досвідом зі студентами, майбутніми психологами.

Свої корективи вносить воєнний стан. У будівлі офісу укриття немає, тому під час тривоги всі працівники йдуть до метро. Але там робота не зупиняється: готуємо плани для наступних соціально-виховних заходів, домовляємось із партнерами, волонтерами. На щастя, сьогоднішня тривога тривала не довго, вже за 30 хвилин повертаємось до офісу.

Згадую про Максима (ім’я змінене), який нещодавно став на облік. Хлопець засуджений до одного року умовно за зберігання та розповсюдження наркотичних речовин. Згадую, як він розповідав про своє життя: замкнутий, складні стосунки з родиною, не має друзів, та попри все готовий змінюватись, готовий докладати зусиль, працювати над собою. 

Коли ми тільки починали працювати він не бачив жодного виходу чи можливості відмовитись від наркотиків, налагодити своє життя, та ось вже після кількох мотиваційних бесід та корекційної роботи, я бачу його ентузіазм і надію, саме це надихає мене та дає зрозуміти, що я роблю важливу справу. 

Робота в пробації не обмежується лише виконанням прямих обов'язків з засудженими. Це динамічний процес постійного самовдосконалення та набуття нових знань. Особисто для мене, маючи багаторічний досвід роботи психологом в інших установах, саме в пробації я вперше почала активно використовувати групові методи роботи, що стало для мене цінним досвідом та розширило мої професійні горизонти.

Досвід пробації різниться від мого попереднього досвіду. Субʼєкти пробації більше вмотивовані до роботи з психологом і з ними працювати легше, оскільки ці особи не ізольовані від суспільства. Кожен засуджений з різним запитом, з різними потребами, проблемами, тому для мене це можливість мати більше практики. Тут, в пробації, психологи можуть працювати як з повнолітніми, так і з неповнолітніми, що значно розширює мої професійні навички.

17:00. Робочий день добігає кінця, останні штрихи: підбиття підсумків робочого дня, планування завдань на завтра, щоб ранок розпочався без зайвої метушні. Стрілки годинника перевалили за сімнадцяту, час прощатися з колегами та вирушати у затишок власного дому.

Робота пробаціонера — багатозадачна, але цікава і динамічна. Та найбільше надихає те, що ти справді змінюєш суспільство, бо ціль пробації: безпека громади! А завтра чекає новий день, нові історії, нові виклики й нові звершення. 

P.S. Я завжди шукала відповідь на питання “чому саме в той момент людина серед усіх можливих варіантів вирішення ситуації обрала саме такий шлях” і виявилось, що не має однозначної відповіді, у кожного своя історія і на те свої причини з чим ми, психологи, надалі працюємо. 

*Пробаційні програми — призначаються за рішенням суду особі, звільненій від відбування покарання з випробуванням, та передбачає комплекс заходів, спрямованих на корекцію соціальної поведінки або її окремих проявів, формування соціально сприятливих змін особистості, які можливо об’єктивно перевірити (програми психологічної корекції та програми соціальної адаптації спрямовані на усунення негативних факторів, що впливали та можуть в подальшому впливати на поведінку правопорушника).