Франція: росія знову фінансує дестабілізацію
Володимир Когутяк, Віцепрезидент СКУ в Західній Європі та Віцепрезидент Об’єднання українців Франції, в інтервʼю для “Українського тижня” розповів про російські провокації під час українських мітингів у Парижі, спогади про Василя Сліпака й Наталку Пастернак, а також як діаспора допомагає Україні. Світовий Конґрес Українців публікує уривок інтервʼю, повна версія – за посиланням.
— Ви заступник голови ОУФ — найстарішої української організації Франції, яка регулярно організовує демонстрації проти російської війни в Україні від 2014 року й по сьогодні. Хто ходить на ваші заходи, переважно українці чи також французи? Чи маєте підтримку інших громад? Яку саме?
— На початку Революції гідності у 2013 році в Парижі проводили великі маніфестації, на які приходило багато українців. Але вже 2015 року маніфестації стали збирати набагато менше учасників: залишилися найактивніші члени української діаспори. З 2022 року, після повномасштабного вторгнення Росії в Україну, народилася нова потужна хвиля демонстрацій, на які теж переважно приходили саме українці.
На початку російського нападу на Україну ми мали велику підтримку різних політиків і партій Франції, оскільки якраз був період президентських виборів. Можу сказати, що на сьогодні після більш ніж 150 проведених мітингів маємо добру сотню людей, які обов’язково два рази на тиждень приходять на наші мітинги. Приблизно половина цих учасників маніфестацій не є українцями, це французи, грузини, іранці, в’єтнамці, поляки, латвійці, кубинці й представники інших націй.
Насправді ми дуже пишаємося тим, що нас у Парижі чути й видно й ми в ці важкі для нашої історичної Батьківщини часи говоримо голосом не тільки України, а й багатьох країн, яким шкодить Російська Федерація.
— Членами ОУФ були славні син і донька українського народу Наталка Пастернак і Василь Сліпак. Ви особисто добре знали обох. Можете поділитися спогадами?
— Так, я справді мав честь знати у своєму житті цих людей, з яких я завжди брав приклад і досі беру. Наталка Пастернак — людина, яка мене знайшла й запропонувала стати президентом Асоціації українських студентів у Франції. Це та людина, яка мене вчила під час Революції гідності розмовляти з політиками, давати інтерв’ю і, найголовніше, об’єднувати людей. Наталка Пастернак була неймовірно віддана своїй справі, горіла нею. Вона любила щось велике організувати.
З Василем Сліпаком я познайомився трішки пізніше, коли він уже був голосом наших маніфестацій у Парижі. Його харизма, розум, хоробрість і голос вселяли віру у світле майбутнє.
Якось він почав мітинг, але на середині заходу передав мені мікрофон, бо мав у цей день концерт. Продовжувати після нього ходу було надзвичайно великою честю. Щиро зізнаюся: мені хотілося так само гарно кричати, як Василь, і я дуже старався, тому потім 24 години був без голосу.
Та й сьогодні в нас є дуже гарний лідер нашої діаспори — Іван Пастернак, чоловік пані Наталки, який робить надзвичайно багато для України й для нас усіх. Але сили і йому, і мені дають люди, яких з нами вже немає, вони й далі допомагають нам з небес.
— Як часто ваші вуличні протести наражаються на провокації з боку прихильників РФ? Як реагують на таку ситуацію французи — звичайні перехожі й учасники заходів?
— У 2013–2014 роках ми бачили й знали, що за кожним нашим словом спостерігають російські служби. Ми це простежували і в статтях медіа, і по людях, які влаштовували провокації на наших мітингах.
Але зауважу, що останні кілька місяців ми знову відчули те, що було на початку: на маніфестації знову приходять російські журналісти, які нас знімають і провокують. Ми знову бачимо дивних людей, які ставлять багато запитань. Відчуваємо, що Росія заново перекинула кошти та влила нові фінансові сили, щоб дестабілізувати Францію.
На кожну з наших маніфестацій приходить поліція, і тому в нас працює золоте правило: не піддаватися на провокації, а звертатися відразу до правоохоронців. Це приблизно так: поки я не даю провокатору піти, хтось просить поліцію за нього взятися. І це важливо, оскільки саме поліція має право перевіряти їхні документи й потенційно вносити їх у різні бази даних.
— У яких сферах французького життя найщільніше засилля російських наративів? Через які механізми російська культура, а по суті кремлівська пропаганда, найбільше впливає на свідомість громадян Франції?
— Найбільший вплив на пересічних французьких громадян робиться дуже тонко й фактично безпрограшно — через спільні українсько-російські заходи, спрямовані нібито на об’єднання й примирення українців і росіян, де звучить і просувається давно не нова ідея про «один народ».
Свою пропаганду в життя французів Росія давно й уміло вплітає через культуру й ту ж їжу — це завжди діє. Найбільше працюють спільні заходи, затишні душевні вечори. За два роки повномасштабного вторгнення Росії в Україну в Парижі та його передмісті відкрили три російські ресторани «Пиріжки-бар». Ціни на ці шедеври російської кулінарії більш ніж помірні, і дохід від їх реалізації, найімовірніше, не окупає оренди й виробництва в місцях французької столиці, де їх розташовано.
Перший такий ресторан з’явився у квітні 2022 року. Директорка закладу — українка. У цих ресторанах активно пропагують і транслюють ідею «Росія-Україна — разом», а персонал просуває наратив про братні народи й про те, що Україна й Росія дружні, це їх Америка посварила й таке інше.
