Слобожанщина – від Луганська й Сум до Білгорода й Курська. 5 цікавих фактів про регіон

У контексті недавніх подій... ми підготували для вас, читачі, п'ять цікавих фактів про Слобожанщину!

1. Харківщина, південна Сумщина, Луганщина, північні райони Воронезької, Курської та більша частина Білгородської областей – історико-етнографічна українська земля Слобожанщина. Ця територія в домонгольську добу була заселена русичами Чернігівського князівства. Після татарсько-монгольської навали обезлюдніла, ставши частиною Дикого поля між Речею Посполитою, московією та Кримським ханством. На початку XVII століття великі загони селян та козаків, тікаючи віл польського феодального гніту, оселялися тут у пошуках свободи. Пізніше, особливо під час занепаду Гетьманщини, процес посилився. Тож невдовзі весь край був заселений українцями.

2. Переселялись у Дике поле неабиякі люди. Щоб покинути обжите подвір'я й піти в незнані світи, потрібно мати неабияку силу духу. Та вабили до себе вільні простори, особливо ліси, де було багато всякого звіра, диких бджіл. Переселенці йшли в Слобожанщину з різних міст України – із 170 населених пунктів. Із собою везли не тільки збіжжя та худобу, а й освіту, мову, культуру, звичаї, пісні. На нових місцях займали землі для оранки, сінокосу, заводили хутори. Одночасно будували школи, церкви й монастирі.

3. Заселення Слобідської України відбувалось разом із виснажливою боротьбою краю від кримських татар. Для цього зводили укріплення й цілі оборонні лінії з міст, валів, ровів, засік, лісів, річок тощо. Переселенці спочатку захищали якусь частину Дикого поля й водночас обживали її, потім обороняли й захищали другу порцію земель, яка йшла на південь. За Білгородською лінією була Українська (1730-1760-ті роки), Нова та інші аж до самого Кавказу. На півдні захистом від татар була Запорозька Січ.

4. Соціальний устрій та народне господарство Слобожанщини мало чим відрізнялось від тих, що були на Гетьманщині. Українські поселенці ділились на козаків, селян, міщан і духовенство. Козаки складали половину населення краю й поділялось на старшину, виборних козаків, які несли військову службу, та козаків-підпомічників, які допомагали виборним грошима або харчами. Виборні козаки поступово перетворились на вільний стан, а підпомічники на підданих козацької старшини.

5. У XVII столітті серед українських сіл Слобожанщини зустрічались поодинокі російські. Проте білі, чисті, світлі хати, веселі садки, городи з усякими овочами разюче відрізняли українське село від російського. Українські двори також були обсаджені вербами та тополями, обнесені плетеною огорожею. На лугах випасалось багато худоби. У лісах та між ланами стояли легенькі й однодонні вулики. Російські ж не могли похвалитись такою чистотою та багатством.

Влад ДЯДИН

За матеріалами книги Лідії Орел "Україна на схилах Дніпра":

https://ua-book.house