Книжковий Арсенал-2023

Книжковий Арсенал-2023
339237 ПЕРЕГЛЯДІВ

 

22-25 червня в Києві відбувся фестиваль «Книжковий Арсенал». Абсолютно банальна фраза з типового тексту про культурне життя столиці за будь-який типовий рік. Але рік нетиповий, тож нетиповий і «Книжковий Арсенал». Сам факт його проведення стало справжньою подією, гучним культурним і політичним жестом. Адже читання, дискусії, презентації та концерти відбувалися в самому серці країни, що веде збройний опір лютому і безжальному агресору. Кожної хвилини могла початися повітряна атака.

Однак, до ризиків приготувалися. У «Мистецькому Арсеналі», де все традиційно й відбувалося, зорганізоване укриття. А щоб полегшити безпекову логістику, цьогоріч не стали робити численних стендів видавництв. Натомість, книжкові новинки здебільшого можна було знайти та придбати на загальних тематичних стендах. За цією ж логікою істотно зменшили кількість заходів. Це, звісно, радикально звузило асортимент і книжок, і подій — зате «Книжковий Арсенал» набув більш «людського масштабу», тобто у відвідувачів з’явилася змога побачити більш-менш усе, що їм хочеться.

Зрозуміло, що основна маса подій «Арсеналу» стосувалася теми нинішньої російсько-української війни. А поміж учасників заходів було чимало її, війни, якнайбезпосередніших учасників, як-от Ярина Чорногуз чи Артем Чех. Інші потенційні учасники не змогли залишити для фестивалю свої місця служби.

Однією з помітних літературних подій з воєнною домінантою стала презентація антології «Поміж сирен», до якої ввійшли вірші 2022-2023 років дуже багатьох сучасних українських поетів і поеток. Вона відбувалася в режимі читань у музичному супроводі. З поетичного боку були заявлені Вікторія Амеліна, Світлана Поваляєва, Дмитро Лазуткін, Юлія Мусаковська, але Дмитро Лазуткін не брав участі — саме в ці дні він долучився до лав Збройних Сил України. Музичною частиною заходу займалися також яскраві люди: Володимир Єрмоленко, Вахтанґ Кебуладзе, Тарас Лютий, Микола Сіома, Анатолій Вексклярський, Ігор Гольфман, Олег Каданов, Вадим Менжулін. 

Цю тематичну лінію продовжили й такі читання, як «Поезія після 24 лютого» за участю Ярини Чорногуз, Павла Коробчука, Анатолія Дністрового, Світлани Поваляєвої, Павла Вишебаби, Марини Пономаренко, Марисі Нікітюк, Андрія Хаєцького та Богдана Куценка чи поетична акція «Війна говорить жіночими голосами» (Катерина Калитко, Катерина Міхаліцина, Юлія Мусаковська, Мар’яна Савка, Світлана Поваляєва, Ярина Чорногуз, Любов Якимчук). 

Але, звичайно, події «Книжкового Арсеналу» не обмежувалися читаннями. Було й чимало дискусій, де намагалися «вхопити», осмислити і сьогоднішні гарячі тенденції, і теми, що перебувають понад поточною актуальністю. Це, звісно, непросто, а втім, чи багато речей можуть бути простими і приємно-прозорими в нинішніх обставинах? 

Дві, наприклад, важливі дискусії стосувалися питання пам’яті, свідчення в контексті літератури, репортажів, досліджень тощо. Перша - «Література: як перенести досвід у пам’ять» (учасники: Катерина Калитко, Олександр Михед, Артем Чех, Остап Сливинський, Лариса Денисенко, Олеся Островська-Люта, модераторка Ірина Славінська). Друга - «Хроніки (втраченого) часу: як Література впливає на Історію» (учасники: Радомир Мокрик, Віра Курико, Мартін Кроупа (Чехія), модерувала Олена Гусейнова); головним акцентом цієї розмови стала увага до суб’єктивних свідчень «простої людини», котрі, ясна річ, не завжди є надійним фактологічним джерелом, але разом з цим багато свідчить про свій час, обставини, людей, їхні почування, мотивації та рішення. 

А розмова «Наш Крим: на сторінках книжок» була пов’язана з помітними книжковими новинками останнього часу. Це — романи «Дім солі» Світлани Тараторіної, «За Перекопом є земля» Анастасії Левкової, «Часу немає» Рустема Халіла, а також антологія «Кримський Інжир», видана за підсумками однойменного літературного конкурсу. 

Водночас, відбувалися на «Книжковому Арсеналі» й події, пов’язані не так із війною, як із книжкою в цілому (хай, зокрема, і в конкретних воєнних обставинах). Наприклад, «Щоденник книгаря: розмова з та про незалежні книгарні» за участю Галини Дольник із «Книгарні-кав’ярні», Катерини Глущенко з книгарні «Сковорода», Катерини Іванової з «Книжкового Лева» та Ольги Погинайко з книгарні «Смолоскип» (цікаво, що більшість із цих книгарень розташовані в Києві на Подолі). Або дискусія «Жіночі голоси у фантастиці» Дарія Піскозуб, Наталія Матолінець, Наталія Довгопол, Ірина Грабовська, Марина Пономарьова. 

І звісно, «Книжковий Арсенал» із його стендами, з виставками графіки та інсталяціями, із зустрічами біля фонтану на подвір’ї, з чебуреками (вони стали найбільш помітною цьогорічною перекускою у фуд-зоні) став на тлі дуже редукованого війною культурного життя місцем, де змогли зустрітися ті, хто не бачилися давно, іноді понад рік. Люди книжки, викинуті російською агресією зі «свого» життя в іншу, болісну реальність, у двадцятих числах червня кривавого 2023 року отримали змогу хоча б привітатись обійнятись і запитати: «Як ти?». 

Олег КОЦАРЕВ

 

Справжній драматизм цієї ситуації по-справжньому всі відчули вже після закриття «Арсеналу»: стало відомо, що поетка і музикантка, бійчиня Єлизавета Жарікова, якій не вийшло приїхати на фестиваль, зазнала поранення під Бахмутом, а пізніше в Краматорську під час ракетного обстрілу цивільного об’єкту поранило письменницю і волонтерку Вікторію Амеліну. Ще через кілька днів інформаційний простір України облетіла трагічна новина: поранення виявилися несумісними з життям, Вікторія померла в лікарні у Дніпрі...

Теги: Книжковий Арсенал-2023, Слово українське безсмертне,Олег Коцарев, Незалежний Медіа Форум, Independent Media Forum, IMF, www.uacenter.media,www.mediaforum.news
Автор: uacenter.media
Мої відео