Колишня столиця України. Куди зникла її слава?
Чигрине, Чигрине,
Все на світі гине,
І святая твоя слава,
Як пилина, лине...
Тарас Шевченко
У дитинстві ми не раз чули, що Харків був столицею України, але... скільки людей подібне знають про Чигирин? Місто – із трагічною історією, колись слугувало центром гетьманської влади: приймало в себе послів та патріарха, збирало люд з усіх закутків Батьківщини, економічно й культурно цвіло та розвивалось. Проте – за свою непокірність – поплатилось і зазнало плюндрувань.
Чигирин появляється в документах у першій половині XVI як укріплений козацький зимівник, із невеликою фортецею. 1 травня 1589 року король Сигізмунд ІІІ видав шляхтичу, черкаському, канівському, корсунському, любельському старості Олександру Вишневецькому грамоту на закладення замку та міста Чигирин в однойменному урочищі й городищі. А вже 15 жовтня 1592 року було надано поселенню Магдебурзьке право та герб, дозвіл на два ярмарки щороку, зведення ратуші, лазні тощо, а саме місто ввійшли до Київського воєводства.
Після початку Хмельниччини й ген до 1714 року виконував роль центру Чигиринського полку. Водночас від 1648 до 19 вересня 1676 року слугував столицею Української держави та резиденцією для гетьманів: Богдана Хмельницького, Івана Виговського, Юрія Хмельницького, Павла Тетері, Петра Дорошенка. Під час подорожі з Дамаску до Москви, на зворотному шляху, 12 (2) серпня 1656 року гетьманську столицю відвідав Патріарх Антіохійський Макарій, де його прийняв Богдан Хмельницький.
Упродовж Національно-визвольної війни 1648-1657 років Чигирин вважався одним із найбільших міст України. Тут проживало понад 50 тисяч осіб, містились державна й військова адміністрації, стояли гетьманська резиденція та палац.
У наступні роки місто потерпало від бойових дій. У червні 1674 року московська армія Григорія Ромодановського разом із козацькими полками на чолі з Іваном Самойловичем взяли в облогу Чигирин. На допомогу Дорошенку прийшла турецько-татарська армія, яка звільнила поселення від облоги.
1676 року московити разом з Іваном Самойловичем відновили спроби й знову взяли в облогу місто, а 19 вересня розпочався штурм. Після запеклих боїв Дорошенко вмовив підопічних припинити опір через безвихідь становища.
У намаганнях заволодіти Правобережжям османська армія влітку 1677 року обложило Чигирин як його столицю. Проте Івану Самойловичу та московському воєводі Ромодановському Григорію вдалось дати відсіч і відбити місто.
Наступного року – 1678 – турки відновили спробу й під стіни міста привели удвічі більше військо. Оскільки в Чигирині знаходилась значно менша козацько-московська залога, місячна облога закінчилась захопленням та знищенням поселення. Через виснаження османська армія облишила зруйновану столицю й уклала з московією Бахчисарайський мир 1681 року.
Опісля Чигирин не спромігся відновити своєї величі. 1797 року воно отримало тільки статус повітового міста Київської губернії, а 1900 – тут проживало приблизно 10 тисяч мешканців, що в п'ять разів менше, ніж у пік його розвитку. У 1923 році став районним центром, а 1954 року – поновив статус міста. З 2020 року входить у Черкаський район.
Андрій Бережина